У ці вихідні проходять декілька паломництв до святих місць в Україні та за кордоном. Тисячі вірних зійшлися на 25-ту ювілейну прощу до Унева, з різних міст прочани прийшли до Вишгорода, щоб помолитися Вишгородської Богородиці, а українські військові доєдналися до 60-го Міжнародного військового паломництва в Люрді (Франція).
Люрд
Люрд – найбільше місце паломництва християн з усього світу. 150 років тому місцевій дівчині Бернадетті з’явилась Матір Божа. Тепер на місці з’явлення б’є цілюще джерело, до якого за оздоровленням прибувають паломники з усього світу. Місто паломників Люрд має єдину непереможну атмосферу – атмосферу віри. Факт, що в Люрді ніколи не було ніякої пошесті. Кожного року туди приїжджає більше ніж 2 мільйони паломників.
– Українська військова делегація перебуває у Люрді, Франція на 60-му Міжнародному військовому паломництві. До числа делегації входять військовослужбовці Збройних сил України, Національної Гвардії України, Державної Прикордонної Служби України, воїни, що були поранені під час АТО, вдови, що втратили своїх чоловіків на війні. Частину делегації становлять курсанти та оркестр Національної академії сухопутних військ імені П. Сагайдачного.
Цього року у Міжнародному військовому паломництві беруть участь військовослужбовці із 50 країн. Воїни приїхали сюди молитись за мир у світі та мир в Україні, – наисав на своїй сторінці у Фейсбуці голова Центру військового капеланства Львівської архиєпархії УГКЦ, настоятель Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла Степан Сус.
Вишгород
Зокрема, паломники прибули із Києва, Тернополя, Одеси, Львова, Харкова, Івано-Франківська, Житомира, Черкас, Чернігова, Вінниці, Бердичева, Ужгорода та інших міст України. Вони прибули, щоб узяти участь у XII Всеукраїнському паломництві до Вишгородської Богородиці.
Вишгородська святиня, до якої зійшлися паломники з різних куточків України знаходиться на території Центральної України, де поступово відроджується Українська Греко-Католицька Церква. Цим відпустовим місцем в УГКЦ пропонують вірним відкриття духовності та християнської віри через призму нашого Обряду.
Вишгород ще за часів київських князів був центром паломництва, бо мав ікону Вишгородської Богородиці (Дівочий монастир) та мощі перших київських святих Бориса й Гліба (дерев’яна церква свв. Бориса і Гліба з усипальницею).
Вишгородська Богородиця, написана на липовій дошці, мала первісний розмір 78х55 см. За даними реставраційних робіт 1918 року, її перемальовували кілька разів. Недоторканими лишилися тільки обличчя св. Марії та маленького Ісуса, час написання яких, за оцінками фахівців, належить до кінця ХI- початку ХII століть.
Після відновлення української державності в місті Вишгороді створено громаду Української Греко-Католицької Церкви, яка впродовж 1990-1991 рр., до моменту виділення земельної ділянки для будівництва храму, молилась в приміщенні Товариства «Просвіта», в 1991-1996 рр. – у каплиці, в 1996-2005 рр. – в цокольному нижньому храмі св. Андрія Первозванного.
2005 р. довершено будову Собору, який назвали в честь Вишгородської Богородиці та розмістили для почитання копію ікони Вишгородської Богородиці.
2006 року розпочинаються паломництва вірних до Вишгородської Богородиці.
1 листопада 2015 року Блаженніший Патріарх Святослав проголосив Собор Вишгородської Богородиці Відпустовим місцем з правом уділення повного відпусту. Після Літургії зачитано Декрет Апостольської Пенітенцерії про надання Собору Вишгородської Богородиці статусу духовної спорідненості з Марійськими базиліками світу та проголошення Собору відпустовим місцем.
Унів
Святоуспенська Унівська лавра – одна з найбільших греко-католицьких святинь України. Археологи стверджують, що Унівський монастир існував вже у ХІІІ столітті.
Вперше церкву відреставрували 1632 року. Саме тоді вона набула сучасного вигляду з бароковим фронтом на західному фасаді. Коли ж 1904-го, під керівництвом відомого архітектора Івана Левинського, сюди вдруге прибули реставратори, то вони знайшли іконостас 1731 року та надгробний пам’ятник останньому опікунові монастиря Ванкові (Олександрові) Лагодовському. 1930 року відомі художники Ювеналій Мокрицький та Дем’ян Горняткевич розписали святиню фресками.
Чернече життя в Уневі відродив митрополит Андрей Шептицький. У 1919 році, з благословення Митрополита, до монастиря прибули монахи-студити. Першим архімандритом тут був його брат отець Климентій, якого беатифікував папа Йоан Павло ІІ. Коли 1950 року радянська влада закрила монастир, то осередком католицької церкви тут стала каплиця на Коронаті, де таємно відправляли Служби Божі, хрестили та вінчали.
За розповідями, монастирську ікону Богородиці коронував архимандрит Атанасій Шептицький. Образ спочатку був у каплиці на Унівському цвинтарі, а коли його прикрасили короною, тобто коронували, то перенесли до монастирської церкви. А цвинтар, де залишилася каплиця, назвали Коронатою.
Сьогодні, за традицією, двічі на рік в Уневі відбуваються велелюдні прощі: на свято Унівської ікони третьої неділі травня та на Успіння Пресвятої Богородиці. Паломники завжди згадують про Унів із приємністю: це святе місце в якому відчувається любов і Боже тепло, яке немов огортає душу і серце спокоєм.
Підготувала Наталія ПАВЛИШИН
